Ми живемо в XXI столітті. Комп’ютери настільки міцно увійшли в наше життя, що на тих, хто не вміє бути з ним на «ти», дивляться з подивом.

Старші дошкільники не виняток!

Сьогодні поговоримо про дуже важливе!

Поговорімо про кібербулінг

Діти завжди мали свої таємні світи, свої ігри та свої секрети від дорослих. Таємничість сучаcного покоління — віртуальна і здебільшого неочевидна для дорослих. Дорослих, які не знаються на дитячих «забавках» в інтернеті, лякає віртуальний світ. Вони не можуть зіставити власний дитячий досвід із досвідом своїх дітей, навчити їх чомусь, бути авторитетом для них у цій сфері. Тут є великий ризик, адже, зіткнувшись із проблемою в інтернет-просторі, дитина не може розповісти про неї батьками через страх, що її не зрозуміють або взагалі заборонять користуватися комп’ютером. Залишитися ж без інтернету для сучасних дітей означає не тільки позбутися задоволення грати та переглядати цікавий контент. В інтернеті діти самовиражаються та реалізують свою головну компетенцію-спілкування.

Що таке кібербулінг

 Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для дітей. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг. Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.

Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 сторіччі. Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування». Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину.

Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні смски замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі.

Проблема віртуальної агресії

Віртуального хулігана майже неможливо покарати. Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна! Якщо реальний булінг — хоч яку жахливу форму він має — закінчується, коли дитина повертається додому, то від кібербулінгу важко сховатися будь-де.

Також такі особливості кібербулінгу, як анонімність і безкарність, зумовлюють труднощі його дослідження. В Україні, в порівнянні з іншими країнами, масштабних досліджень проблем кібербулінгу та його потенційної небезпеки не проводили. Проте з теле- та інтернет-джерел, а іноді й з власного досвіду читачів, відомо, що віртуальна агресія в нашій країні набирає обертів.

Причини віртуальної агресії

Дослідження причин кібербуллінгу також поки що є орієнтовним. На запитання «Чому діти-булери проявляють агресію щодо однолітків в інтернеті?» — дослідники відповідають: задля реваншу діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі аби розважитися. Діти банально (і безвідповідально!) не усвідомлюють негативні наслідки своїх вчинків. Кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі.

Профілактика кібербулінгу

Кібербулінг, як і булінг, це не лише проблема жертви чи булера. Це показник рівня комунікативної культури та агресивності середовища, в якому зростає дитина. Якщо явище кібербулінгу в країні процвітає, то можна говорити про певні агресивні тенденції у суспільстві в цілому. Контролювати віртуальне середовище, в якому «живе» дитина украй важко. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу, які допомагають захистити дитину.

Поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини

Оволодівайте новими знаннями.

Так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями. Щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.

Будьте уважними до дитини.

Уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища, звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою: (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо)

Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною.

Доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя. Наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків.

Здійснюйте обмежений контроль.

Можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті, щоб запобігти комп’ютерній залежності.

Обов’язково регламентуйте час користування комп’ютером, адже діти часто втрачають відчуття часу.

Онлайн вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький!

Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз.

Навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами. Можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).

Формуйте комунікативну культуру.

Роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною. Зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті. Не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру. Дитині також слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.

Якщо відомо про кібератаки на дитину: поради батькам

 Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються. Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів. Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію людини, який займається булінгом заради розваги. Проте якщо причина в іншому, наприклад, кібербулінг слугував підсиленням традиційного булінгу, насилля може продовжитися іншими засобами. Варто поінформувати про проблему педагогів. Якщо ймовірні булери з кола дитини, то педагоги зможуть уважніше слідкувати за ситуацією традиційного булінгу під час освітного процесу. Також педагоги можуть провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Зауважте!

Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу. Якщо випадок вдалося врегулювати, потрібно зробити з нього урок для формування медіакультури дитини, повторити найпростіші правила безпеки користування інтернетом. Здійснюючи будь-яку дію, батьки мають демонструвати спокій і впевненість, надавати дітям позитивний емоційний ресурс, захищеність та підтримку.

Якщо дитина — кібербулер, а не жертва…..

 Буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Натомість не варто звинувачувати оточення або батьків жертв у роздмухуванні проблеми. Як і применшувати значущість проблеми.

Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера.

 

(За матеріалами Ганни Колесової, методиста Славутицького міського методичного центру, Київська область)

Залиште свій коментар