І Теоретична частина.

У 2019/2020 навчальному році особливу увагу слід звернути на педагогіку партнерства. Вона передбачає вміння забезпечити плідну співпрацю з дітьми та батьками на засадах взаємної довіри й поваги.

Партнерська взаємодія є потребою часу, особливо нині, коли зрештою прийшло усвідомлення, що поодинці складно досягти вагомих результатів.

Вона дає змогу досягти позитивних результатів завдяки тісній співпраці учасників освітнього процесу, інших закладів освіти, установ, органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, громадських організацій тощо.

Важливо, що при цьому всі сторони партнерства усвідомлюють відповідальність за результати співпраці. Адже партнерство базується на таких принципах, як: взаємовигідність; відкритість; добровільність; унормованість; різноманітність застосовуваних технологій.

Забезпечувати партнерську взаємодію дорослого з дітьми через:

– включеність вихователя у запропоновану діяльність нарівні з дітьми;

– добровільне приєднання дошкільнят до діяльності (без психічного і дисциплінарного примусу);

 – залучення батьків (законних представників) дітей до освітнього процесу;

– вільне спілкування і переміщення дітей під час діяльності (передбачення педагогом організації відповідного розміщення навчально-дидактичних матеріалів у просторі групового приміщення чи іншої території закладу);

 – гнучкість у завершені певної роботи дітьми (кожен працює в своєму темпі).
          Сучасна людина має виявляти і розвивати власні здібності, постійно вчитися і самоудосконалюватися, проявляти творчу активність, самостійність, аби повноцінно жити в суспільстві та реалізуватися як особистість. Тому сьогодні педагоги орієнтуються на гасло «Найліпше правило – не надто керувати». Що менше ми керуємо дітьми, то активнішу позицію вони займають у житті.

Переваги роботи в малих групах

          Робота в малих групах — одна з найактуальніших стратегій ви­хователів закладу дошкільної освіти. Адже вона дає дітям змогу в комфортних умовах практикувати навички взаємодії та міжособистісного спілкування.

Формула партнерства передбачає такі складові партнерської взаємодії (за Оленою Проскуряковою):

  • повага як визнання цінності партнера та його думки;
  • інтерес до партнера;
  • спільна мета;
  • діалог як форма контакту;
  • спільна відповідальність.

          Сором’язливі діти у великому колективі однолітків почуваються невпевнено, рідко проявляють ініціативу. Натомість вони вільно та охоче взаємодіють у малих групах з іншими дітьми, а також спільно навчаються:

  • активно слухати;
  • виробляти спільну думку;
  • розв’язувати непорозуміння;
  • обговорювати розбіжності.

          Разом декілька дітей мають змогу швидше досягти позитив­них результатів, яких дитина поодинці досягатиме ціною неймо­вірних зусиль. Під час спільної діяльності ідентичні завдання діти розв’язують ліпше, оскільки кожна дитина робить менше помилок. Присутність інших активізує діяльність дитини, позитивно впливає на її продуктивність. Усередині такої групи виникає людяна, емоцій­но сприятлива атмосфера.

          Аби діти навчилися взаємодіяти, слід організувати роботу в ма­лих групах. Зокрема застосовувати такі види взаємодії:

  • пошук та генерування ідей;
  • проектування;
  • імітації;
  • ігри для вільного прояву.

          В наш час діти стають більш емоційними, нестандартними і вимогливими до того, щоб задовольнити свою цікавість та бути причетними до важливих для них справ  тут і зараз. Тому для виховання  сьогодні як ніколи важливе актуальне правило «Не надто керувати», тобто, що менше ми керуємо дітьми, то більш активну позицію в житті вони займають. Сприяють цьому розвивальні педагогічні технології, зокрема соціо-ігрова, яка розкриває дитину в ігровому спілкуванні з однолітками і пріоритетними для якої є свобода вибору, дій, думок дитини

          Таким чином, соціо-ігрова технологія – це технологія, заснована на взаємодії дітей в мікроколективі, а також взаємодії мікрогруп між собою за допомогою гри.

      Соціо – ігрова технологія спирається на кількох «китах»,  на 6 найосновніших правилах і умовах:

1 «КИТ» / правило: Робота проводиться малими групами або як їх ще називають «групи ровесників».

          Оптимальним, для продуктивного спілкування і розвитку є об’єднання малими групами в молодшому віці в пари і трійки, в старшому по 5-6 дітей. Діяльність дошкільнят в малих групах – найприродніший шлях до виникнення у них співробітництва, комунікативності, взаєморозуміння.

          Сам процес поділу на групи являє собою гру і сприяє виникненню дружніх відносин між дітьми, розвитку вміння домовитися. Варіанти об’єднання можуть бути різні.

1. Розподіл дітей на малі групи по їх бажанню, схожості або життєвих ситуацій, наприклад:

• за кольором волосся, очей, одягу;

• щоб в імені хоча б одна буква була однаковою і ін .;

2. Розподіл на підгрупи по предметах, об’єднаним однією назвою (ознакою):

• геометричні фігури, однакові за кольором і розміром, але різні за назвою;

• дрібні іграшки або картинки із зображенням тварин, птахів, риб, комах, транспортних засобів, які можна об’єднати за назвою або будь-якою ознакою в одну групу і т.п.

3. Об’єднання шляхом утворення пар (трійок, четвірок, шісток)

Кожній дитині пропонуємо будь – яке індивідуальне завдання, і після його виконання він повинен знайти собі товариша, з яким можна об’єднати результати завдань. Потім кожна пара знаходить собі ще пару або дві, і таким чином створюється мала група, яка здатна продовжувати подальшу роботу. Наприклад, кожна дитина готує розповідь по своїй картинці і розповідає його кому-небудь з групи, вислуховуючи відповідь розповідь. Можна запропонувати з’єднати два оповідання в один. Потім кожна пара з’єднує свою розповідь ще з однією парою і представляє його для всіх.

4. Розподіл на підгрупи по розрізного матеріалу.

Ігри, які можна запропонувати дітям на цьому етапі: «Збери картинку», «Підбери пару за кольором» і ін. Під час виконання завдання «Збери картинку» діти об’єднуються в мікрогрупи, наступні завдання виконують разом.

5. Розподіл на підгрупи по слову, руху, дії:

  • по розрахунку  яблуко-апельсин
  • назвати дні тижня, частини доби, місяця, пори року та ін .;
  • називати по ланцюжку 3- 4 кольори (повторюючи тільки їх, наприклад червоний, синій, зелений) і зібратися в групу тих, хто назвав один і той же колір;
  • назвати по ланцюжку 3 – 4 тварин, рослини, транспортні засоби тощо, і об’єднатися в відповідні групи, згадати по ланцюжку 3 – 4 різних руху (дії), повторюючи їх в тому ж порядку.

          Об’єднання в мікрогрупи сприяють тому, що діти вчаться взаємодіяти не тільки на основі дружніх уподобань, а й за випадковим принципом.

2 «КИТ» / правило: «Зміна лідерства».

          Зрозуміло, що робота в малих групах передбачає колективну діяльність, а думка всієї групи висловлює лідер (капітан команди), якого вибирають самі діти

  • по мітці
  • жеребкування
  • голосуванням,
  • по лічилки та ін.

          Кожен раз, коли змінюється склад групи, – змінюється і лідер. Така форма роботи дозволяє не нудьгувати активним дітям, а також допомагає набратися досвіду скромнішим вихованцям і надалі також виступати в ролі представника групи.

          Капітан підходить до ведучого і отримує завдання, яке передає всій команді

3 «КИТ» / правило: навчання поєднується з руховою активністю і зміною мізансцен. Діти можуть спілкуватися в різних куточках групи: за столами, на підлозі, в улюбленому куточку і т. Д. Зміна мізансцени в ході ігрового сеансу або безпосередньо освітньої діяльності допомагає вихованцям переключитися, зняти емоційну напругу. Чим частіше вони змінюють мізансцени, місця, пози, тим активніше і працездатніші їхня нервова діяльність. А це, в свою чергу, означає, що підвищується опірність дитячого організму до нервових стресів, а в ЗДО створюються сприятливі умови для здоров’язбережения. Якщо під час заняття діти сиділи на стільчиках або рухалися дуже мало, то соціо-ігрова технологія не відбулася.

4 «КИТ» / правило: Зміна темпу і ритму. Змінювати темп і ритм допомагає обмеження в часі, наприклад за допомогою пісочних і звичайних годинників. У дітей виникає розуміння, що кожне завдання має свій початок і кінець, і вимагає певної зосередженості.

5 «КИТ» / правило: соціо – ігрова методика передбачає інтеграцію всіх видів діяльності, що відповідає сучасним вимогам. Навчання відбувається в ігровій формі, для цього можна використовувати різні ігри, які розвивають увагу, фонематичний слух, мислення, вміння взаємодіяти один з одним.

6 «КІТ» / правило: орієнтація на принцип поліфонії або, як його назвали автори, «133 зайця»: В народі існує прислів’я: за двома зайцями поженешся – жодного не зловиш. У соціо-ігровий педагогіці справа йде трохи інакше: якщо гнатися за двома зайцями, то дійсно жодного не зловиш, але якщо відразу за 133, то, дивись, з десяток наловиш (і серед пійманих п’яти зайців може виявитися з тих, про яких і не мріяв раніше – «несподівана радість»). Іншими словами, застосування технології дозволяє розвивати і увагу, і пам’ять, тренує вміння спільно вирішувати завдання, стимулює захопленість.

Таким чином, використовуючи правила соціо-ігрової технології, педагоги вчать дітей слухати і чути один одного, висловлювати свою думку, домовлятися, приходити до згоди. Крім того, у них розвивається мовленнєвий взаємодія; формується позитивне ставлення до навколишнього світу, інших людей, самого себе, до однолітків; вони вчаться відстоювати свою позицію, розумно і доброзичливо заперечувати дорослим; відсутнє почуття страху за помилку.

Спілкування дітей в рамках даної технології  організовуюються в три етапи:

• на найпершому етапі вчимо дітей правилам спілкування, культурі спілкування (діти вчаться домовлятися, а значить слухати і чути партнера, розвивається власна мова);

Команди спілкуються між собою в групі і між групами, дотримуючись

визначених правил:

1. Один за всіх і всі за одного.

2. Капітан не підводить команду, а команда не підводить капітана.

3. Одна команда відповідає, інші уважно слухають.

4. Коли працюєш, не заважай іншим.

5. Чи впорався сам, допоможи одному.

6. Головне – не боятися доводити свою правоту.

7. Умій попросити і прийняти допомогу.

• на другому етапі спілкування є метою – дитина на практиці усвідомлює, як йому треба організувати своє спілкування в мікро-групі, щоб виконати навчальне завдання;

• на третьому етапі спілкування – це педагогічний засіб, тобто через спілкування педагог навчає дошкільнят.

          ІІ.  Практична частина

ІСНУЄ ПЕВНА ПОСЛІДОВНІСТЬ ВВЕДЕННЯ ІГОР СОЦІО-ІГРОВОЇ СПРЯМОВАНОСТІ І АВТОРИ СОЦІО-ІГРОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОПОНУЮТЬ РІЗНІ ІГРОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ, ЯКІ УМОВНО МОЖНА РОЗДІЛИТИ НА КІЛЬКА ГРУП:

• ІГРИ-ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОБОЧОГО НАСТРОЮ.

          Початок заняття повинно стати певним ритуалом, щоб діти могли налаштуватися на спільну діяльність, спілкування. Цьому сприяють комунікативні гри «Чарівний клубочок», «Доброго тварина», «Дружба починається з посмішки», «Компліменти», «Добре серце» та інші.

          Так само пробудити інтерес дітей один до одного, поставити учасників гри в якісь залежності один від одного, що забезпечують загальне підвищення мобілізації уваги і тіла. В процесі таких ігор дітям легше буде подолати страх, ворожу настороженість, вирішити скандальний суперечка і небажання

спільно грати і вирішувати поставлені завдання. Можна використовувати такі ігри як: «Тінь – потетень», «Встань на пальцях», «Стою, на кого-то дивлюся», «Замри», «Чарівна паличка», «Літає – не літає» і ін.

          Для педагогів:

1.Гра  «Я та інші» – клубок ниток намотує на палець, передає сусіду і говорить, щоб він хотів подарувати другові. Висновок: ми складаємо одне  загальне ціле.ціле і кожен з нас важливий і цінний. Не буде когось з нас ланцюжок перерветься. Треба поважати і цінити кожного.

2. Гра «Добре сердечко».

          Мета: розвиває злагоджені, скоординовані відносини в колективі.

Кожен називає хороший, добрий вчинок і зафарбовує на сердечку одну клітинку. Виходить одне добре серце.

  • Розбитись на пари за допомогою яблуко-апельсин

3. Гра «Опиши один одного»

Одну хвилину розглядають один одного, стають спиною один до одного і описують по черзі свого напарника.

• ІГРИ-РОЗМИНКИ (РОЗРЯДКИ).

Розрядка трудомісткої і тривалої роботи або, навпаки, очікування; зняття втоми; перехід від одного виду діяльності до іншого. Загальним для ігор цієї групи є принцип загальної доступності, елемент змагальності і смішного, несерйозного виграшу. В іграх-розминках домінує механізм діяльного і психологічно активного відпочинку. Використовувані гри: «Два кінця, два кільця», «Руки-ноги», «Заводний чоловічки», «Карлики-велетні »,« Ходимо колом один за одним »,« Заборонений рух »,« Слухач » і ін.

ІГРИ СОЦІО-ІГРОВОГО ЗАЛУЧЕННЯ ДО СПРАВИ.

Завдання: вибудовування ділових відносин дітей з педагогом і один з одним.

Можуть використовуватися в процесі засвоєння або закріплення матеріалу. Якщо діти навчаються щось розрізняти, запам’ятовувати, систематизувати і т. д., То вони навчаться цьому в процесі виконання ігрових завдань, що складають цю групу.  ( «Ехо», «Так і не так», «Перетворення предмета», «Фраза із заданими словами »,« Міста з небувальщиною »,« За себе не відповідаю »,« Жива літера »

Для педагогів:

1. Гра «Виклади фігуру»

– Назвіть пори року

– Розрахуйтеся на літо, весна, осінь, зима

. Розраховуються і об’єднуються в команди.

– Капітаном буде той, у кого: у першій команді є білий колір в одязі, у другій синій, в третій червоний, в четвертій – зелений.

– Я хочу запропонувати вам гру. У коробці у мене рахункові палички. Візьміть кожні по дві палички. Один з вас починає гру: він кладе лічильну паличку в середину кола на підлогу. Другий кладе свою паличку поруч з попередньою так, щоб вони стикалася один з одним. Третя паличка повинна стосуватися однієї з раніше покладених. Гра так і триває до тих пір, поки не будуть викладені на підлогу все палички. Намагайтеся, щоб вийшло якесь зображення.

Гра триває до тих пір, поки діти не викладуть всі палички.

В кінці гри обговорюємо, що вийшло.

2. Вправа «З усіх по літері»

Жовтопуза жабка Жанка жваво жувала жуйку. Жук Жорка жартував:
-Жанко, жвачку жуй живенько, журавлик жухкає!
-Жах! Жахіття! Жабка жахається, жуйку жбурляє,журиться,жабеняток жаліє.

Завдання за 1 – 2 хв. скласти зв’язне речення , в якому всі або більшість слів починається на одну літеру.

Розбитись на дві команди за допомогою розрізної картинки

«Ось вам кошичок, покладіть в нього все, що закінчується на – ок (замок, млинок, грибок, бичок, бурячок, мішок)

  • Назвати предмети білого кольору
  • Назвати предмети зеленого кольору

Гра «Відгадай» в скринці предмет одна команда впізнає предмет подивившись на нього, інша за запитаннями

1. Гра на творчу імпровізацію

м‘яч – яблуко, башточка – кошеня ( по черзі передають предмет і називають, які дії з ними насправді можна робити)

Примітка. Ігрова вправа направлено на розвиток творчої уяви і теоретичного абстрактного мислення.

• ІГРИ ТВОРЧОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ.

          Особливість цих ігор в тому, що при їх виконанні враховується художньо-виконавський результат діяльності. Однак не слід вважати, що завдання цієї групи потрібні дітям тільки з особливою творчої обдарованістю. Доцільно розглядати творчу активність (піддається тренуванню і розвитку) кожної дитини. Виконуючи завдання даної групи, діти отримують можливість створити результати етично привабливі, що є потужним стимулом для розвитку кожного з глядачів-спостерігачів.

          У цій групі ігор для активізації спілкування дітей, їх ініціативних висловлювань, я так само використовую таку форму роботи з дітьми, як моделювання ігрових проблемних ситуацій, спрямованих на формування у дітей компетентності в спілкуванні, здатності знаходити адекватні способи вирішення конфліктів.

          Для педагогів:

1. Вправа «Знайди пару» (по картинках)

Отже, Ви поділилися на пари, і зараз будете працювати в парах, але для цього вам потрібно самостійно приготувати робоче місце (стіл і стільчики).

          Я навмисне цього не зробила. Коли дитина сам вибирає і готує місце для своєї діяльності – результат його роботи набуває найбільшу значимість. Навіть якщо дитина не раціонально вибрав місце з вашої точки зору, поступіться йому, значить йому так комфортно.

          Кожна пара зараз повинна, дізнатися один у одного яка рука є ведучою (права чи ліва), потім озвучити яка ведуча рука у вашого партнера. Ви будете малювати весняний пейзаж. Подумайте, що ви зможете вміло намалювати. Малювати ви повинні всі разом на одному аркуші ведучою рукою, а на іншому аркуші ви намалюєте пейзаж, але вже невмілою рукою і теж разом.

          А тепер, ви повинні описати те, що намалювали. (Кожен член мікрогрупи розповідає, що зображено на малюнку і висловлює свою думку про успіхи або труднощі, що виникли під час спільної творчості).

          Коментар: Дитина, яка не хоче, наприклад, малювати, вона може виступити в ролі постачальника (підносити потрібні матеріали)

          Особливість полягає в тому, що гра спрямована на прищеплення комунікативних навичок: вміння домовлятися, робити одну роботу спільно.

2. Відтворення ситуацій (в тих же парах).

– Ти брав участь у змаганні і посів перше місце, а твій друг був майже останнім. Він дуже засмутився, допоможи йому заспокоїтися.

– Мама принесла 3 апельсина, тобі і сестрі (братові), як ти поділиш їх? Чому?

– Хлопці з твоєї групи в д / с грають в цікаву гру, а ти запізнився, гра вже почалася. Попроси, щоб тебе прийняли в гру. Що робитимеш, якщо діти не захочуть прийняти тебе?

– У тебе загубилася іграшка в д / с як ти вчиниш?

– Твій товариш довго не відвідував дитячий садок і зараз сумує за мамою, що ти зробиш

ІГРИ ВІЛЬНІ

Завдання: фізично активний і психологічно ефективний відпочинок.

До цієї групи входять рухливі ігри, виконання яких вимагає простору і свободи пересування, такі  як», «Колечко-колечко», «Де ми були – не скажемо, а що робили – покажемо», «День і ніч», «Горобці – ворони »і ін.

Важлива заключна частина – це своєрідне підбиття підсумків, рефлексія того, що було на занятті і забезпечення умов для плавного переходу з «світу свободи, фантазії та ігор» в «справжній світ і обов’язків».

Для педагогів:

          Рефлексія. Я пропоную використовувати прийом шапка «Питань і відповідей». Учасники самі вигадують питання – записки один для одного, поміщають їх в шапку, потім витягують кому яка дістанеться. Відповіді готують в парах або трійках. В результаті виникає обмін думками і жива дискусія.

          Питання можуть бути найрізноманітніші. наприклад:

1. Які прийоми соціо-ігрової технології ви запам’ятали?

2. Що було найскладнішим?

3. Який з прийомів ви використовуєте або будете використовувати в своїй роботі?

4. Які відмінні риси соціо-ігрової технології від традиційних форм роботи з дітьми вами були відзначені?

5. Чи виник у вас інтерес до використання на практиці соціо-ігрової технології?

Даний прийом добре підійде в роботі з батьками. Часто важко викликати батьків на дискусію, але питань у них завжди багато. Цей прийом передбачає, що батьки пишуть свої питання на листочках і їх опускають в шапку, а потім ці ж питання вони витягують самі і змушені на них відповідати.

III. Заключна частина.

          Організовуючи цю консультацію, ми з вами використовували правила соціо – ігровий технології: робота в малих групах, зміна лідера, зміна мізансцен, інтеграція видів діяльності (соціалізація, комунікація, продуктивна, пошукова).

          Соціо-ігровий стиль навчання – це не жорстка методика. Педагог створює ситуацію, коли дітям хочеться довіряти одне одному, і своєму  власному досвіду, в результаті чого відбувається ефект добровільного навчання, навчання і тренування.

          Знімається заборона на рухову активність. Робота в малих групах є ключовою в даній технології. При соціо – ігровому стилі навчання природним чином виникають міжпредметні зв’язки. Прийоми, пропоновані В. М. Букатовим, будуються на співробітництві дорослого з дітьми і самих дітей один з одним, вони стають основною формою організації дитячого життя.

          Працюючи в даному напрямку, я припускаю, що в результаті застосування соціо-ігрової технології в роботі з дошкільнятами ми зможемо досягти наступних результатів:

• діти будуть вміти домовлятися, приходити до згоди, слухати і чути один одного;

• у дітей буде сформовано позитивне ставлення до навколишнього світу, інших людей, самого себе; розвинена мовна взаємодія;

• діти зможуть розумно і доброзичливо заперечувати дорослим, відстоювати свою позицію;

• у них не буде почуття страху за помилку.

Залиште свій коментар