Шановні батьки!

В садочку працює вчитель-логопед 2 категорії

Нестеренко Наталія Станіславівна

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ – ЛОГОПЕДА ТА ГРУПИ КОМПЕНСУЮЧОГО ТИПУ ДЛЯ ДІТЕЙ З МОВЛЕННЄВИМИ ВАДАМИ

Деякі батьки навіть і не знають навіщо потрібен вчитель-логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з спеціалістом. Які ж завдання виконує вчитель – логопед в дзакладі і яку практичну роботу проводить?

Коли слід звертатись до вчителя-логопеда:

якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років  або словник налічує не більше 10 слів;

коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);

 дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів.

Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення при закладі дошкільної освіти:

  1.  Групи компенсуючого типу для дітей з мовленнєвими вадами (логопедичні групи) при закладах дошкільної освіти створюються органами державного управління освітою.
  2.  В групи зараховуються діти 4 – 5 – річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені вчителем-логопедом, вихователем  або лікарем дитячої поліклініки.
  3.  Обстеження дітей для зарахування їх в групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.


Висновок інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини– це той основний документ, на підставі якого, дитина направляється в  групу  компенсуючого типу для дітей з мовленнєвими вадами, заклад дошкільної освіти  чи заклад соціального захисту.

Завдання вчителя – логопеда в закладі дошкільної освіти:

усунення різних мовленнєвих порушень дітей;

створення єдиного корекційно – навчального простору;

пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів;

інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень;

створення  предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини.

Завдання логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку:

розвиток рухливості органів артикуляційного аппарату;

розвиток фонематичних процесів;

розвиток дрібної моторики;

усунення вад звуковимови;

збагачення словникового запасу;

вдосконалення граматичної сторони мовлення;

підготовка до навчання грамоти.

Форми роботи:

фронтальні логопедичні заняття;

індивідуальні логопедичні заняття;

групова та індивідуальна робота з дітьми.

Форми взаємодії з батьками:

1. Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.

2. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході , яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.

3. Поради вчителя-логопеда в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку,  які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій, матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.

4. Анкетування батьків, що дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.

5. “Домашні логопедичні зошити”, які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.

Артикуляційна гімнастика 

в домашніх умовах

Слухняний язичок

Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія. Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Основними причинами виникнення дислалії є:

– порушення у будові артикуляційного апарату (неправильний прикус,порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів);

– наслідування (діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних);

– недоліки слухового сприймання звуків (це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю);

– негативні біологічні та соціальні чинники ( до них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність).

Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої, системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату, зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини : дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

Успішне навчання та розвиток дітей, безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи-картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах?

1. Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2. Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3. Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов’язково перед дзеркалом.

4. Кожне заняття для дитини має бути цікавим. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне,щоб вона була виконана правильно,якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5. Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.

6. Для дітей потрібна зорова опора, тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7. Позитивно налаштуйте дитину на роботу, наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку, зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабки»

Жабка їсти захотіла,
Враз взялась вона за діло –
Наловила аж сім мух,
Тому й рада: рот – до вух!
Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були, там великі є слони.
А маленький Раві привітався з нами.
Хобот свій він витягав, «Всім привіт!»- немов казав.
Щоб йому відповісти, Хоботок зроби і ти.
Краще губи витягай, Раві швидше привітай.
Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю, на нижню губу покладу.
Гарна вийшла і пласка моя лопатка з язика.
Жаль, така лопатка не скопає грядки.
Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

4. Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити,
З глини її не потрібно ліпити.
Вгору широкий язик підіймаю,
Старанно в нього краї загинаю.
Соком наповню її чи водою –
Чашка чарівна завжди зі мною.